Володимир Харченко — керівник технічного департаменту Starlight Media
З початку повномасштабного вторгнення Starlight Media не переривала ефір ні на мить. Навіть тоді, коли відключення тривали годинами, а інколи й понад добу, компанія продовжувала працювати: виходили новини, мовлення транслювалося, не зупинялося виробництво.
Як же це вдається в умовах блекаутів? Коли електроживлення від міста зникає через російські атаки на Київ, а графіки відключень не завжди збігаються з реальністю? Про енергостійкість Starlight Media, систему резервного живлення, а найголовніше про людей, які щодня тримають цей процес на наших локаціях, ми поговорили з Володимиром Харченком — керівником технічного департаменту Starlight Media.
Безперервність електроживлення — не примха, а технічна вимога.
Енергозабезпечення нашої компанії будується за принципом пріоритетів. Є системи, які можуть пережити коротке відключення електроживлення, а є ті, для яких навіть секунда паузи — критична.
«Є критичні вузли — це ті, які взагалі не мають права на переривання подачі електрики. Це категорія “нуль”. Є категорія “один”, яка може витримати короткочасну перерву — на кілька секунд, максимум до хвилини», – пояснює Володимир.
Категорія “нуль” працює за окремою логікою.
«Щоб забезпечити нульову категорію, використовується ДБЖ (джерело безперебійного живлення). Це електроніка з акумуляторами. Тобто, зникає на вході напруга — воно переходить на батареї й виробляє електроенергію. Перехід — мілісекунди, тому нічого не помітно».
Якщо ж електрика не повертається, система автоматично підключає генератор.
«Коли ДБЖ бачить, що ситуація не змінюється, каже дизель-генератору: “Давай, рідний, рятуй, заводься”. Він запускається, виходить у робочий режим, набирає температуру і каже: “Я готовий”. І перемикає — переходить на генератор. І тоді ДБЖ починає заряджати розряджені акумулятори й пропускати через себе напругу».
Менш критичні системи підключені простіше: або до міської мережі, або лише до генератора.
«Другу категорію ми не захищаємо ДБЖ. Тобто вони йдуть або від міста, або від генератора. Це некритичні споживачі, бо саме по собі ДБЖ — дуже дорогі».
Скільки електроенергії потрібно, щоб компанія працювала?
«У середньому кожна локація, залежно від завантаження, бере 120 кВт на годину. Але є так звана “межа” — це те, що не опускається нижче. Вона в середньому на кожній локації 80 кВт на годину. Це сервери, кондиціонери — те, що ніколи не вимикається».
Найбільше електроенергії споживають системи зберігання даних.
«Комп’ютерне обладнання дуже енергоємне, особливо дискові сховища, масиви, де зберігається інформація, з якою працюють монтажери. Вони дуже багато споживають. І вони критичні до температури, тому стоять потужні промислові кондиціонери».
Блекаути — частина реальності.
«Ми вже працюємо в такому режимі з кінця 2022, коли були перші відключення, і до сьогодні».
Статистика, яку веде Володимир, це підтверджує.
«За 22–23 роки наші генератори відпрацювали 350 годин сумарно по трьох локаціях. 24-й — 290 годин. 25-й, найважчий, – 360 годин. І в 26-му, – ми вже 340 годин накрутили. До того ж у нас був рекорд — на одній з локацій генератор відпрацював за раз 36 годин».
На запитання, як довго компанія може витримати повне знеструмлення, відповідь у Володимира прагматична:
«Працювати ми можемо стільки, скільки в нас буде пального. Усе від палива залежить, яким ми забезпечуємо роботу генераторів».
Енергостійкість — це також фізична робота людей на локаціях.
«На кожній локації є головний енергетик — це вимога закону, має бути відповідальний за енергозабезпечення. У нас їх троє — це Лінник Владислав, Цимбал Дмитро та Ткаченко Михайло. І ще є енергетики, які цілодобово сидять: перемикають, закачують паливо до генераторів. Вони його з бочок переливають у каністри, підносять до генератора й зливають. Каністра — 20 літрів. Дві каністри в руки — і побігли».
Робота працівників технічного департаменту
Генератор споживає приблизно 40 літрів на годину, тож контроль пального — постійний процес.
«Ми ж не знаємо, скільки він працюватиме, тому бак має бути повний. Якщо бачать, що вже третина лишилася — починають доливати. Це цілий процес. І відбувається він практично щодня».
Робота команди, за словами Володимира, побудована за принципом підводного човна.
Технічний департамент організований так, щоб проблема на одному напрямку не паралізувала інші.
«Ми побудували нашу структуру за принципом підводного човна. Є дивізіон Новин, є дивізіон Продакшну, є дивізіон Мовлення. Якщо щось у когось стається — це не впливає на інших. Вони продовжують працювати автономно».
У технічному департаменті близько 160 людей, але через змінний графік на локаціях щодня працює третина. Володимир називає свою команду продуктовою — не тільки сервісною, а це важливе уточнення.
«Ми не тільки видаємо “ключі, щоб гайки крутити” — ми самі “беремо ці ключі й крутимо гайки”, щоб процес виробництва не зупинявся».
Речі, які залежать від кожної і кожного.
Найбільше навантаження на систему іноді створюють зовсім побутові речі — наприклад, обігрівачі.
«Людина із холодного дому приходить на роботу — там холодно. Просить обігрівач. І не завжди розуміє, яка розетка — “червона”(хоч вони підписані) і її не можна використовувати під час відключень електроенергії, а яку можна».
Водночас керівник технічного департаменту додає, що це складний баланс між правилами та людяністю.
«Я проти такого, але з іншого боку — я розумію людей, бо холодно і вдома, і в офісах».
Його прохання просте: щоб під час відключень електроенергії не вмикали зайвого.
«По можливості вимикайте усе некритичне. Це допоможе нам довше протриматися — не лише через витрати пального, а через навантаження на ДБЖ і генератори».
Досвід, який формує нашу стійкість.
Володимир Харченко працює на телебаченні з 1990 року і каже, що кожна криза додає нових навичок: від організації віддаленої роботи під час пандемії COVID до викликів 2022. Та формула його роботи залишається незмінною:
«Наше завдання — щоб техніка нашої компанії працювала і все» – підсумовує Володимир.
Отож, світло може зникати і не зʼявлятися днями, але наша робота триває — завдяки людям, які це забезпечують. Дякуємо, технічна командо!
